Вишнева зірка до трав спускалася

Про любов побалакати.

Дурненьке серце та й зарікалося

За тобою не плакати.

Вечірнє сонце лице сховало

В долонях зорі-ромашки.

Ой плаче серденько, бо не знало,

Що буде йому так тяжко.

Та було дощику не накрапати:

Немає ж ні хмар, ні вітру.

Та було серденьку не починати

Любові з легкого флірту.

А над рекою сон-трава,

Её колышет ветер.

Твои любовные слова

Дороже всех на свете.

Они зажгли мою зарю

И душу отогрели.

Их, как молитву, повторю

И слушаю, как трели.

Сильный мой, нежный мой,

Ты стеной предо мной.

Сизокрыл голубь мой,

Я с тобой, как с весной.

С тобой, любимый, разделю

И радости, и горе.

А я живу, пока люблю.

Любовь моя,как море.<
...