Це один пережитий день мого минулого.І коли я це читаю, то думаю якою я дурою була.Тепер його я не кохаю і не страждаю, як колись. Але в серці десь глибоко-глибоко є та любов. Зараз я навіть не хочу його бачити, але було так як на зло, що я його бачила в день багато раз і так було і не раз. Зараз я його і не бачу і це добре, але як подумаю, що ще рік буду бачити його в коледжі, то аж не добре. Я колись навіть подумати не могла, що я так буду думати. 10.11.06 Сьогодні я гуляла в центрі з Л.. І так я хотіла його побачити Вже звечоріло. Ми йдемо і я його побачила на стометрівці. Я здригнулась. Я дивилась на нього, а він ні. Може він мене не побачив, а може і спеціально не дивився. Я вже цього не знаю, але я надіюсь. Що він мене не бачив. Коли я його побачила і і вже пройшла попри нього, то зі мною таке діялось. Як ні коли, ніби прийняла якись наркотик. Мені на раз стало так жарко, почали труситись ноги, напав сміх, що я вже не могла йти. Доки я гуляла я й тільки говорила про нього. Я знов хотіла його побачити і щоб він на мене подивився. Я набралась від нього теплоти, але він забрав від серця всю енергію, я стала якась збуджена. В голові був лиш він!!! З це що його побачила я дякую Богу, Ісусу і Марії, бо вони почули мої думки і зробили так, щоб я його побачила. Досі в душі і в серці якась радість і зразу сум, бо я його не знаю і мені дуже тяжко на серці, бо я дуже сильно кохаю його! Я вже не знаю, що мені робити. Я захворіла ним і це дуже серйозно. Я молю Бога, Ісуса і Марію, щоб ми були разом і назавжди, якщо не назавжди, то хоч трохи, а вже як не разом, то хай би я вже його так не любила і не була ним хвора, бо це дуже тяжко кохати до нестям і не бути коханою. Найбільший мій страх – невзаємна любов, бо це мене вбиває. Але я бачу це вже зі мною сталось і це мене вб’є. Я зараз сижу і пишу все це, а в мене в душі все тремтить і вже ніби моє серце вже має легкі тріщинки і скоро ніби розб’ється. Але це може не статись, якщо я буду з ним і він мене буде кохати. Чому зі мною таке сталось, але з одного боку я і рада, що я кохаю, а з іншого ліпше би не кохала, якщо вже так, бо так серце болить і страждає, а я цього не бажаю. Я вже не можу писати, бо мені дуже тяжко і на очі чуть не накачуються сльози. Думки мої лиш про нього, мені дуже жарко і горить обличчя. Я не знаю, що зі мною діється. Любов приносить радість і тепло, а в деяких випадках страждання. В такому випадку я страждаю і вже не знаю чи я вже відкрию так широко дверцята в своєму серці, бо я не хочу знов так страждати як страждаю. Я вже почала думати від страждання, що ліпше я його ні коли не зустрічала і не кохала. Раніше було легше, а зараз дуже тяжко. Після того, коли я побачила і закохалась я по іншому стала дивитись на світ і це в кращу сторону. З одного боку я дуже рада, що я зустріла його в своєму житті і кохаю, бо це мене трохи змінило, а ще більше би змінило, якщо ми були разом. Мені стало трохи веселіше жити і з’явилась мета, з іншого боку і тяжко мені живеться, бо ми не знайомі і не разом. Але я надіюсь і буду надіятись на те, що ми колись познайомимся і будем разом, тому я молю і буду молитись до Бога, Ісуса і Марії, вони мене почують і допоможуть, бо я знаю вони завжди мені допомагають. Я буду його пам’ятати завжди, бо він моє перше справжнє кохання і він мене навчив по справжньому кохати!!!