Вишнева зірка до трав спускалася

Про любов побалакати.

Дурненьке серце та й зарікалося

За тобою не плакати.

Вечірнє сонце лице сховало

В долонях зорі-ромашки.

Ой плаче серденько, бо не знало,

Що буде йому так тяжко.

Та було дощику не накрапати:

Немає ж ні хмар, ні вітру.

Та було серденьку не починати

Любові з легкого флірту.