"О, божевільна!" - вслід кричали люди,

Але вона не оберталася їм вслід.

Весь біль вона збирала в купу,

І змушувала сльози, біль і сміх.

Вона не плакала, вона лише сміялась.

Весь біль тримала у своїй душі.

Ніхто не розуміє її досі,

І кажуть: "Лікуватись треба ій".

Вона тримала світ в своїх долонях,

Він їй здавався сірим і смішним.

Боялась втратити щасливі митті свої,

Які їй дарували щирий сміх.

Вона одна була: таємна і щаслива.

Вона усіх любила, як дитя.

Але її не розуміли люди,

Лише казали: "Божевільная,вона!".

Вона пішла назавжди і навіки:

Її слова зостались з усіма,

Вона подяку БОГУ говорила,

За те, що він їй ВОЛЮ дарував.