Як яскраво блищить у моє обличчя,
Проміння, що відблискує від кяманчя,
Грає музика весела у моєму серці,
Що гріє і надії, і споконвічну долю,
Я звертаюсь до творчого Кунці,
Який описував у віршах про волю.

Доля зводить разом наші очі,
Прокинусь, а ти вже біля ночі,
Зводжу замок на березі моря,
Як пощастить, буде така доля.

Знайду долю,яка мене не кине,
Котра за мене можливо загине,
З радістю поділюся думками,
Відкрию нові шляхи до ізми.

Доля зводить разом наші очі,
Прокинусь, а ти вже біля ночі,
Зводжу замок на березі моря,
Як пощастить, буде така доля,
Котра знайде першою мене,
І побачу, що вона тугу жене,
Це все сонце, та його краса, та доля.