В травневі дні квітневого буяння,
Коли так голосно співають солов’ї,
Переборовши муки і страждання,
Подарувала ти життя мені.
Минали дні, я все зростала і міцніла.
Вже набивала перші гулі і синці.
Та впевнена була, що крихітні долоньки
Завжди зігрію в теплій маминій руці.
Пройшли роки, я вивчилась,
Отримала роботу.
Куди б мене не вела стежка долі –
Зігріє серце мамина турбота.
Нехай не завжди я була слухняна,
Адже всі діти – для батьків турботи.
Але з роками Ти усе мені прощаєш
І вказуєш на вади і чесноти.
Ти вихідних із радістю чекаєш,
Приїдуть діти – їх цілуєш, обіймаєш.
Ти про проблеми і турботи розпитаєш,
Хоч і посвариш часто, та потім пригорнеш
Й тихенько прошепочеш, що скучаєш.
Мамусю, мамо, матінко рідненька…
Пробач мене за перші срібні нитки в скронях.
І де б я не була, мене зігріє спогад:
Крихітні ручки в теплих маминих долонях. |