| Заблукали очі у натовпі Рідні риси обличчя шукаючи.
 Просльозились з напруги і...на тобі
 Погляд чийсь підхопили блукаючий.
 
 Здивувались очі,розширились,
 Мимоволі закліпали віями.
 Бо зіткнулись з реальною щирістю,
 Що не зовсім збігалася з мріями.
 
 Опустились очі,злякалися,
 Почуттів,про які прочитали.
 Засоромились і сховалися...
 Тільки потайки все ж підглядали
 .
 Та коли вже відваги набралися,
 Зарядились, й приціл навели.
 То мішень їх кудись подівалася
 Може очі з розуму звели?
 
 І нещасними двоє лишилися,
 І проводять самотніми ночі.
 Але це не вони помилилися.
 В всьому винні безсовісні очі.
 Автор Я, извините, что на украинском, это мой родной язык, надеюсь поймёте
 |