Хмуро, хмарно. Ярина. Любим марно я й вона. Я мовчу-вона рида... Плачу я - вона мовчить... Лиш рука її бліда у руці моїй тремтить. Що це? Звичка чи любов? Яде мій останній яд! Скільки раз од неї йшов і вертався я назад. Я цілую, та дарма. Ми не рідні й не чужі,бо в любові цій нема пісні повної душі. Хмуро, хмарно. Ярина. Любим марно я й вона... В.Сосюра