Сховався в бігові від себе,
Закрився посмішкою від людей,

Тиняюся у собі без потреби,
Шукаючи наступний апогей,

Штовхаю всіх по різні боки,
Фарбую маски в акварель,

Народ, це ж не мої пороки,
Я лише Ваших колибель.

Зчерствіле серце не у мене,
Його я видалив давно,

Ви пошукайте серце в себе,
У вас його і не було...

***********
Безпліддя хризантем в холодних стінах,
Шлях в забуття, як і утрачені слова,
Що малювали текст, як іній в вікнах,
Підсилюючи в грудях ритми калаття...

Очей промови, певно, я надумав,
Надумав те, що буцім ти моя
(могла би бути)
І легшого шляху я не придумав,
Аніж спиртного крапля, не одна...
************
Лист ту ТС

В нас був момент, але і там брехала,
Дивилась в очі, посміхалася, кохала,
Мене...

Ти зраджувала...

Ті сльози що втопилися в горілці, тобі,
Я їх присвячую тобі,

Щоб чорним брудом, плямою кохання,
Мої слова, надії, погляд сподівання,

Тобі наснились і оргазму хвиля,
Зробила те, що я давно хотів...

Пітьма...
Чуже подвір"я, ти мені танцюєш,
Шепочеш, й так пристрасно цілуєш...

Я так тебе кохав...

Життя
Як з нової сторінки, уже без тебе,
Почав, бо вже немає гласної потреби,
Відчути ще раз гострий біль,
Твоїх цілунків...

Але я бачу, бачу твою тінь!
Відстань, не треба, ти щаслива,
Пробачень не потрібна злива

Я винен також, як і ти...
Напевно, це навіть краще,
(Шкода запізно...)
Бо досі пристрасно,
Я люблю Свободу
*****************
Осінь
Весна в мені, і все цвіте,
А за вікном глобальний сон,
Прокиньтеся, це марево піде,
Воно втягнуло всіх в полон...

Полон байдужості та егоїзму,
Безглуздих жертв та потрясінь,
Гнання від ближніх альтруїзму,
Полон що зветься Вічна Осінь...
*************
Посвячується предсвідомості

Свідомості туман поглинув,
Минуле...Все пройшло з тобою,
Здоровий розум нас покинув,
Я був один, але ішов з юрбою

Не більше ніж презерватив
Мені потрібна, все в мінуси,-
Кохання, муки...Я помітив,
Тепер я можу без вагань піти...

Дах мій упав, бо ти опора,
Тепер зірки я бачу ще ясніше,
Я вийшов з замкнутого кола,
Вже зара, ні хвилиною пізніше...
************
Пам'ять
Світанку сни та петтінг вечорів,
Та пластир стін, що в моніторі,
Найяскравіший, він завжди горів,
Коли в душі не вистачало волі.

Всі пляшки, секс, давно в ефірі,
То пам'яті минуле, лише дамп,
Він назавжди, але немаю ейфорії,
Від люмісцентних модних ламп.

Синдром збагненний в мозку знов,
То менструація думок і тіней,
Шприцом життя наповненим вколов,
Фальшивих слів холодний іній.

**************
Розквіт в раю, затління в пеклі,
Завжди зв'язок, краплинки на чолі.

Де не підеш, шукатимуть на слові,
Де б не було-один лиш ти на полі.

На полі черні, страху, нарікань,
Безглуздості суддів та покарань.

Шаленство ніг з надією на краще,
Мчить в далечінь, вона вже майже,

В тремтінні віковому хилих рук,
В очах що повні радості та мук.

Її зовуть Свобода, ти її диття,
Про неї мріяв і вдихав повітря.

Хапаєш жадібно моментів пам'ять,
Бо відчуваєш, смерть вже манить...
***************
Джа

Вокруг ни желаний, ни страданий, ни тебя
Вокруг желтый снег, кусты и запах ноября

Уйти, вернуть. Куда? Зачем? Я смогу
Раздеть, войти, суметь, теперь умру...

Проснусь, умоюсь, и снова в руке Джа
Дым, легкие, сменил в себе я полюса...

Увидел, смог понять, что никуда
Не убежать секундам сквозь меня...

Ведь я рассвет, всему я миру мир
Эрнесто Че й Гагарина во мне кумир...

Полеты в космос и назад, пустяк
Пошел к друзьям, корабль, в нем сорняк
**************
Роздавлю скло в чужих долонях,
Зроню сльозу з твоїх очей,
Ти не знайдеш мене в притонах,
Самотності твоїх ночей...

Бо я втечу, помру й прокинусь,
Себе забув