Коли листя облетить із клена

Й покурличуть у даль журавлі.

Гляне осінь в віконце до мене

І навіє на думи сумні.

Пригадаю осінні я зливи,

Монотонний перестук дощів -

Це навіює настрій мінливий

Й пустоту марнор згаяних днів.

Скільки можна ще було зробити,

Щоб із гідністю йти у фінал.

О, як хочеться час повернути,

Та на жаль не під силу це нам.

Не повернемо втрачені миті -

Не підвладна нам дія така.

Й у віконце, дощами розмите,

Тихо стукає осінь...Пора...