В травневі дні квітневого буяння,

Коли так голосно співають солов’ї,

Переборовши муки і страждання,

Подарувала ти життя мені.

Минали дні, я все зростала і міцніла.

Вже набивала перші гулі і синці.

Та впевнена була, що крихітні долоньки

Завжди зігрію в теплій маминій руці.

Пройшли роки, я вивчилась,

Отримала роботу.

Куди б мене не вела стежка долі –

Зігріє серце мамина турбота.

Нехай не завжди я була слухняна,

Адже всі діти – для батьків турботи.

Але з роками Ти усе мені прощаєш

І вказуєш на вади і чесноти.

Ти вихідних із радістю чекаєш,

Приїдуть діти – їх цілуєш, обіймаєш.

Ти про проблеми і турботи розпитаєш,

Хоч і посвариш часто, та потім пригорнеш

Й тихенько прошепочеш, що скучаєш.

Мамусю, мамо, матінко рідненька…

Пробач мене за перші срібні нитки в скронях.

І де б я не була, мене зігріє спогад:

Крихітні ручки в теплих маминих долонях.