Коли у серці біль зникає,
І все іде як має йти,
Тоді я очі відкриваю
І бачу поруч вже не ти.
Та не важливе де ти будеш,
В чиїх очах хочеш цвісти…
І хто тебе колись розлюбить...
Це не важливо, ти – живи!
Що сталося с тобою,милий?
Чому так болісно вчинив?
І де знайти мені ті сили,
Кохання в серці зберігти?
Кохання, що не просить втіхи,
Ані хвилини твого дня…
Воно живе одним лиш вітром,
Що з іскри робить полум´я.
Так рідко зустрічі дарує,
Сердець, що рідні нам життя,
І час так швидко не втамує,
Той біль при втраті почуття.
Воно було як та омана,
У дні здавалось головним,
Та це не вірно, це – не правда…
Не треба жити тільки ним!!!
|