Маршрутне таксі,
Харків - Липці,
15-20 - рейс до Вовчанська.

Їдучи у автобусі бачу білі смуги,
Радіють моє серце вицвілі луки,
Ех як же ж гарно знову опинитися,
На півпуті від рідної неньки-землі,
Хочеться багато нового дізнатися,
Що розкриють мені кошові вітри,
Яким лишилося колишнє буття,
Гідне усього що є, наше життя?
Але все забувається в один лин,
Коли бачу, як по селі грає млин,
Як цвіте зелененький мій гай,
Молодь поміж липами п'є чай,
Роботяги до ночі пораються,
Щоб той хліб став житися,
Стоп,зроблю паузу,відпочину,
На одну мить щось зрозумію,
Те, що не постягати навіть самому,
Лише духовному чоловікові,великому,
Який пізнав світ по-природному,
Із часом дав знак світлу моєму.

Без чотирьох хвилин четвертої, Шестакове,
Почав міркувати, так начебто філософе.

На вечері вирішили із Олександром дітися,
На Планеті поїхали край долини, з'їхалися,
Зупинка непередбачена-річка рідної землі,
Та за лісами, як кожного року почув - півні.

Пі-піфон лине у моє вухо, слухаю,
Микита щось каже в ніс, балакаю,
Зустрілися як в кращі часи,
Як швидко линуть години,
Зібралися на лавці культурно але,
Трошки тютюно, а в цілому гідне,
Деякий час пішов на сміх бо,
В голову линув хміль ніби то,
Для неповнолітніх заборонений,
Не послухаєшся, буш ув'язнений.

Кладка, річка, дерева, що ще треба?
Тільки плана буде просити незграба,
Перепочили годину, вирушили,
Треба йти по хатам, зрозуміли.

І кожного літа о-то так щось руйнують,
Місток понад річкою, і багато іншого,
Ніякого народу не найдеться,що зупинять,
Ті негаразди, які призводять до гіршого.

Ще усе не все, ще цікавіше там,
Коли увечері звели дві лавочки,
Випили хміль та смакували насіння,
Під цим впливом підняли такий гам,
"Молоді люди, устаньте"-підняли голови,
Ми знали, що штрафують за паління,
Так ні, щоб до вашої думки довести,
До розуміння все-все-все розповісти,
Сашко потрапив у брудні лапи пепсі,
Думаєте вони законовчителі , чесні ?
Смакуєш насіння - штраф за вандалізм,
В дільниці заставили підписати інші папери,
Начебто він приймав якийсь алкоголізм,
І заплативши треба п'ятдесят гривні.

Вертаюсь до тебе,моє письменство,
Щоб запам'ятались жанри життя,
Аби моє покоління чули відлунство,
Які залишу після себе тільки я.

Сьогодні сонячний день б'є,
Латочка гніздо для сім'ї в'є,
До путті готується Валера,
Погода суне мов би шалена.

Починається кінець моїх подорожей,
Відчуваю за спини погляд ворожий,
То був погляд хижака, so may be,
Не мав до уваги, я йшов далі собі.