трава зів"яла - пристрасті опала

осінніх стріч гербарій золотий

любов якої нібито не стало

ти будеш сойка а тому лети

така тремка до вирію дорога

лишаєш тінь роз"єднуєш мости

одна тобі тепер пересторога -

любов вартує більшого а ти -

зернина солі твар недосконала

шукала тиші а пізнаєш рев

і сад в якому тижнями блукала -

скорботна пустка цвинтар між дерев